Проблема соціуму та особистості у романі Марії Матіос “Солодка Даруся”

Тема соціуму та особистості є, була і буде вічною. Кожен із нас постійно стикається з певними стереотипами, що сильно впливають на наше життя. Роблячи те, що не подобається соціуму, ми негативно впливаємо на свій імідж. Суспільство різко сприймає індивідуумів, які чимось відрізняються від загального натовпу, чиї думки не є загальноприйнятими.

Так було і в ситуації з Дарусею. Люди завжди пліткували у неї за спиною. «Вона, сирота, носила викопане коріння по селу, як дитину. Загорнула в ковдру, якою сама вкривається, притиснула до грудей та й гріє, а принесла — розповиває, ну чисто тобі, як дитину».

Так, вона була не такою як усі, але вона не була божевільною, як думали інші люди. Ба більше, ніхто навіть не намагався зрозуміти дівчину, всі її лише обговорювали за спиною та зневажали.

Даруся — особлива дівчинка. Вона не така як усі, і особливість її криється у постійному мовчанні, але нікто цього окрім сусідки Марії не помічає. «Даруся все чує і все знає, лише ні з ким не говорить. Вони думають, що вона німа. А вона не німа. Даруся просто не хоче говорити. Слова можуть робити шкоду. Вона не знає, звідки це пам’ятає, але це правда… А Даруся і язик не проґлиґнула, а все одно кажуть за неї неправду. Вона не солодка, але й не дурна».

З часом Даруся звикла до думки оточення й перестала пам’ятати про власне “я”. Саме через те, що Даруся забула власне “я”, вона сама того не помічаючи стала тою, ким її вважало суспільство. «Вона так старанно приховувала, що вміє говорити, що часом сама не вірила у протилежне. Замикала двері, завішувала вікна, двома пальцями витягувала язик, брала дзеркало і дивилася-дивилася, ніби чекала, що слова самі підуть з горла пішки… А мова не верталася».

Даруся навіть не намагалася щось змінити: так сильно вона у все це поринула. Замість того, щоб відповідати нормам соціуму, як це робить більшість людей, Даруся вирішила залишитися собою, самостійно долаючи усі життеві проблеми.

Ба більше, ті божевільні речі, які робили деякі селяни, суспільство не вважало божевільними, а те, що робила Даруся, завжди було ненормальним для соціуму. «Люди в селі часом роблять таке, що навіть Даруся хапається за голову, але їх дурними чомусь ніхто не називає, а про неї, що говорить з деревами і квітами, і живе собі, як хоче, хоч і шкоди не робить нікому, думають, як про дурну».

Я вважаю, тема соціуму та особистості буде завжди актуальною, бо скупчення людей це завжди соціум який не любить особистостей з іншими поглядами на життя та світосприйняттям.