Конфлікт у романі “Пані Боварі” Гюстава Флобера. Проблематика твору.
Роман «Пані Боварі» став поворотним пунктом у розвитку сучасного роману. Флобер працював над кожним реченням в пошуках правильного слова. Його інтерес до форми роману, успішно реалізований в унікальній структурі Пані Боварі, уплинув на наступних письменників.
Головною темою «Пані Боварі» став одвічний конфлікт між ілюзією і реальністю, між життям придуманним і справжнім. Флобер хотів показати специфіку сучасності, показати її вульгарність. Для розкриття цієї теми Флобер використав не героїчні пориви благородної особистості, а жалюгідні мрії пересічної міщанки.
У романі ми бачимо Емму — мрійливу провінціалку, яку оточує абсолютно реальне середовище. Змусивши свою героїню жити в міщанському середовищі, Флобер переніс увагу на ту дійсну життєву основу, яка породжує у героїні ілюзії, надії і бажання і призводить її до катастрофи. Флобер зобразив звичайного героя у творі, такого, якого зустрічаєш на кожному кроці в щоденному існуванні.
Сюжет роману заснований на колізії: дружина, некоханий чоловік, якого вона обманює спочатку з одним коханцем, потім з іншим, підступний лихвар, який ловитиме у свої тенета жертву, щоб нажитися на чужій біді. Нескладна взаємодія цих фігур призводить до трагічної розв’язки. Розчарувавшись в коханцях, вщент розорена лихварем, боячись розкритися в своїх злочинах довірливому до сліпоти чоловікові, дружина-перелюбниця закінчує життя самогубством, отруївшись миш’яком.
Тобто, незважаючи на трагічний кінець, увесь сюжет звичаний і простий, навіть вульгарний. Флобер, як письменник-реаліст, розкриває в Еммі Боварі героїню вульгарного часу, особистість трагічну, яка намагалася повстати проти ненависної їй дійсності. Емма Боварі стала символом тїєї сучасності.
Емма Боварі — це вульгарна людина, неосвічена, яка не вміє міркувати і яка нічим не приваблива, крім зовнішності. Але в ній закладені якості, які роблять її цікавою і типовою — неприйняття дійсності, спрага до того, чого немає, страждання.
Героїня Флобера не звикла розбиратися у своїх почуттях, вона підпорядковується потягам, не піддаючи їх критиці свідомості, вона не відає, що творить. Флобер хотів проникнути в логіку пристрастей, яка не схожа на логіку думки.
Глибокий сум віє зі сторінок фіналу роману: Емма, яка мріяла в монастирському пансіоні про красиве життя, вмирає розбита, після того як заплуталася в зрадах і боргах. Помирає зацькований життям і роздавлений горем Шарль Боварі. Не стало й бабусі Боварі, якій випало на долю пережити смерть сина і крах своїх материнських надій.
Флобер не збирався піднести читачеві у кінці роману щось втішне і обнадійливе, бо не бачив навколо ні надії, ні розради. Флобер завершує роман довідкою про Оме. Аптекар йде «в гору»; він виступав в романі як конкретне вираження аморальної громадської сили, яка визначає долю героїв.